Поради батькам майбутніх першокласників

 

ЗОЛОТІ ПРАВИЛА ВИХОВАННЯ ЩАСЛИВИХ ДІТЕЙ

                            ДЕСЯТЬ «ЗОЛОТИХ ПРАВИЛ» ВИХОВАННЯ ЩАСЛИВИХ ДІТЕЙ

Правило1. Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше їх засвоїти набагато важче.

Правило 2. Формуйте самоповагу. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.

Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість ( одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування ( поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній ( як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.

Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала теле або комп’ютереманом. Бо ці види діяльності гальмують в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже з часом у дитини можуть виникнути проблеми у спілкуванні.

Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність. Не лише повсякчас пояснюйте «що таке добре, а що – погано», а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки. Прикладом повинні бути ви самі.

Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю. Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя.

Правило 7. Живіть у хорошому оточенні. Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку.

Правило 8. Будьте вимогливими. Але не будьте тиранами. Розумними і слухняними діти стають не відразу, на це треба витратити роки.

Правило 9. Привчайте дитину до праці. Але без примусу. Подбайте, щоб вона набула трудових навичок, подбайте, щоб її життя було заповнене цікавими і корисними справами.

Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай все перепробують, нехай навчаться на власних помилках.

http://vrk3.org.ua

Вступ до школи — це новий і надзвичайно складний етап у житті 6–7 річних дітей та їх батьків. Напевно, перед кожним з учасників цієї події стоїть безліч питань, на які вони активно шукають відповідь.

 

Підготовка дітей до навчання в школі - фундамент для майбутньої успішності. Це відповідальний період в житті не тільки дитини, але і кожного з батьків. Початкова школа є переломним моментом на шляху становлення маленької особистості. Змінюється режим і ритм життя, з'являється відповідальність за свої дії, маленькі, але перші обов'язки. Все це в цілому викликає стрес у дитини, і те, як він з ним впорається, багато в чому залежить від правильної підготовки.

 Як підготуватися до школи в домашніх умовах

 

Розвивайте емоційний інтелект

Часто батьки приділяють багато часу поліпшенню академічних навичок дитини, але зовсім забувають про емоційний інтелект. Школяр може бути на досить високому рівні в навчанні, але не зможе знайти спільну мову з однокласниками та подолати елементарні труднощі. Ще до першого класу дитині важливо вміти вирішувати конфлікти, контролювати емоції, відповідати за свої вчинки, співпрацювати з іншими.

Тому сину або доньці потрібно якомога більше спілкуватися з однолітками. Адже соціальні навички розвиваються в середовищі взаємодії з іншими.

Вдома можна програвати різні ситуації: що робити, коли треба вийти під час уроку, навіщо ділитися, як чинити, коли тебе ображають, на що краще не звертати увагу, а де потрібно пояснити, що з тобою так поводитися не треба. Можна грати в школу, причому дитина може виконувати роль як учня, так і вчителя.

Дозвольте дитині отримувати життєвий досвід                                                                 Коли ви встановлюєте межі відповідальності, обов’язково поговоріть про правила та наслідки. Наприклад, ваша дитина захотіла посадити квіточку. Розкажіть, що її потрібно поливати щодня, інакше рослина засохне і загине. Запропонуйте допомогу, якщо бачите, що малюк не справляється. Але не потрібно все робити за нього. Якщо дитина не хоче доглядати за рослиною, дозвольте їй побачити наслідки своєї недбалості.

Перший навчальний рік — це завжди стрес. Нові правила, колектив, розклад дня. Щоб мінімізувати цей стрес, встановіть потрібний режим заздалегідь. Приблизно за два-три тижні до початку навчання запропонуйте вашому майбутньому школяру лягати спати та прокидатися у визначений час. Це дасть змогу швидше адаптуватися до шкільного розпорядку.

Навчайтеся поступово

Є батьки, які починають підготовку в останнє літо. Знаходять різні курси, починають активно виконувати різні завдання з дітьми вдома. І їхня помилка навіть не в тому, що вони пізно почали, а в тому, що одразу обирають вправи надто високого рівня. Це призводить до стресу в дитини, вона з острахом думає про те, що на неї чекає у школі. Навіть якщо до навчального року залишилось кілька місяців, все одно починайте готуватися із самого початку.

 

Звертайте увагу на темп навчання                                                                  Може бути так, що в тому ж віці одна дитина вміє набагато менше, ніж інша. Це не означає, що є якісь прогалини, просто в кожного свій темп навчання. Дозвольте своїй дитині навчатись у власному темпі, не підганяйте її, інакше це знову ж таки призведе до стресу і демотивує. Не всі можуть швидко засвоювати інформацію, деяким учням потрібно більше часу на щось. Не поспішайте і переконайтеся, що ваша дитина повністю зрозуміла попередній пункт і відпрацювала його на практиці, перш ніж робити наступний крок. Навіть якщо дитина вже добре читає, але їй дали текст, у якому вона не розуміє багатьох слів, це може відбити будь-яке бажання далі читати, або й узагалі навчатись.

Не забігайте наперед                                                                                     Програма першого класу розрахована на учнів із середнім рівнем знань. На початку року діти з вищим рівнем пригадують те, що вже знають, а з нижчим — засвоюють нову інформацію. Але якщо ваш першокласник буде вже все знати по програмі, то він швидко звикне до того, що не потрібно докладати багато зусиль, щоб бути попереду. У такому разі в дитини відпадає необхідність розвиватися далі, удосконалювати свої навички. І тоді діти, що прийшли із середнім рівнем знань та старанно вчилися, можуть обійти такого учня в навчанні.

Навчання як частина життя

Педагоги рекомендують не давати дитині знання, які вона не буде застосовувати в реальному житті. Найкраще навчатися в зоні найближчого розвитку. Тобто вчити те, що зараз є актуальним і пріоритетним. Запропонуйте дитині порахувати листочки, які вона зібрала на прогулянці. Задавайте життєві задачі: можна взяти стільки цукерок, щоб залишилося п’ять. Це цікаво в цей момент дитині, і вона з легкістю виконуватиме такі завдання.

Обов’язково використовуйте наочність                                                               Спостерігайте за навколишнім середовищем: рахуйте, додавайте, уявляйте. Використовуйте підручні предмети для виконання різних завдань.

Із чотирирічного віку можна починати вивчати літери

Зробіть цей процес творчим: ліпіть букви з пластиліну, робіть їх у вигляді аплікацій, малюйте, а потім перетворюйте на якогось героя, проводьте асоціації зі словами. Але дуже важливо називати звуки, а не літери. Так дитина зможе одразу поєднувати їх у склади і слова. А саме читання найкраще починати з інтересу малюка. Він хоче знати, що написано в книжці — запропонуйте прочитати це слово самостійно.

Письмо потрібно починати із вправ на дрібну моторику                                   З дітьми можна грати з маленькими предметами: крупами, намистинками. Сортуйте їх за кольором і розміром. Також можна обводити малюнки за пунктиром, розмальовувати дрібні деталі. А вже потім — учитися писати друковані літери.

Прописи — це програма першого класу, тому не  бажано з ними поспішати

 Звісно, якщо ви бачите, що дитина на високому рівні опанувала написання друкованих букв і впевнено тримає ручку, можна переходити до написання елементів писаних літер. Але все-таки до школи варто більше уваги приділити загальним вправам на розвиток моторики.

Не забудьте про розвиток мовлення

 Запитуйте в дитини її думку про переглянутий мультик, прочитану книгу. Якщо висловлення даються важко, починайте з простих запитань «Як справи?» чи «Як минув день?»

https://osvitoria.media/experience/yak-pidgotuvatysya-do-shkoly-v-domashnih-umovah/

Ці поради допоможуть полегшити адаптаційний період першокласника в школі, а також підкажуть батькам правильну лінію поведінки на цьому новому етапі життя.

 

Впевненість у собі – це могутня внутрішня сила та корисна звичка, яку розвивають у собі всі успішні особистості. Вона виражається у здатності самостійно ставити для себе значущу мету та позитивній оцінці власних можливостей для її досягнення. Впевненим у собі людям також властиві сумніви, страх та хвилювання. Але такі особистості твердо вірять у те, що вони зможуть подолати труднощі завдяки своїм здібностям та накопиченому життєвому досвіду.

 

Впевненість у собі – одна з головних властивостей особистості, яка базується на позитивній оцінці людиною наявних здібностей, знань, навичок. При цьому присутній потенціал трактується особистістю як достатній для задоволення потреб і для досягнення поставлених цілей.

 7 фраз, які характеризують впевнену в собі людину

Виглядати впевненим і бути впевненим – це зовсім різні речі.

Справжня впевненість приходить зсередини. Ми можемо відчути її в іншій людині, і можемо відчувати її в собі. Вона виявляється в жестах, в тому, як ми себе підносимо, а також у тому, що говоримо оточуючим. Нижче перераховані 7 фраз, які впевнені в собі люди вимовляють досить часто.

Я не знаю

Невпевнена в собі людина, як правило, хоче створити видимість впевненості. Вона боїться, що інші люди не сприймають її серйозно, а тому намагається якось це компенсувати. Аналогічно впевнені особистості не бояться відкрито відповідати на питання, включаючи визнання своєї необізнаності. Приклади: "Я не знаю, але це хороше питання", "Я не впевнений, але обов'язково з'ясую". Вам здається, що для того, щоб бути впевненим, потрібно завжди знати, як вчинити правильно. Але це омана. Вам не потрібно нічого знати заздалегідь, просто будьте готовими це дізнатися. Необхідно навчитися уважно слухати тих, хто більше "підкований" в певній сфері, ніж ви, а вже потім приступати до дій. Впевненість не передбачає знання відповідей на всі питання, а відсутність дискомфорту під час їх пошуків.

Мені шкода

Невпевнені в собі люди часто не хочуть говорити, що їм шкода, вважаючи цю фразу проявом слабкості. Вони роблять все можливе, щоб звинуватити когось іншого, а не взяти відповідальність на себе. Вони бояться, що якщо визнають свою неправоту, то тим самим заявлять про їх неповноцінності.

На відміну від них, впевнені в собі люди здатні вимовити вголос наступні фрази: "Мені шкода, я все зіпсував. Не могли б ми почати все спочатку?" або "Вибач. Я не знав, що сказане мною призведе до таких результатів. Мені хотілося б все виправити. Що скажеш?". Вибачення після допущення помилки — це риса впевнених в собі людей.

Ні

"Ні" — це завершене речення. А ще це одна з найбільш складних фраз, особливо якщо ви виросли у родині, де це слово було під забороною. Якщо в дитинстві ви не могли встановити здорові межі відносин з батьками (тому що вас карали за будь-які спроби зробити це), то напевно виросли з звичкою догоджати всім навколо. Давайте відверто: у більшості людей досить слабкі кордони. На те, щоб навчитися говорити "так" тільки тоді, коли ви цього дійсно хочете, а для того, що сказати слово "ні" тактовно й рішуче, треба час. У впевнених людей існують досить жорсткі межі. Вони кажуть "ні" завжди, коли це потрібно зробити. Вони вірять, що оточуючі нормально відреагують на їх відмову, і розуміють, що якщо хтось не поважає їх межі, то неправий саме "порушник", а не вони.

Як справи?

Джерелом для впевненості є зв'язок між людьми. Чому? Тому що якщо ви впевнені у щирості стосунків з ким-небудь (тобто, коли у вас є той, з ким ви можете просто бути собою), то готові ризикувати. І ви знаєте, що якщо почнете падати обличчям вниз, то вас обов'язково хтось підстрахує. ‘ Здатність встановлювати глибокий і справжній зв'язок відображається в щоденній поведінці та мовленні людини. Наприклад, коли вона цікавиться у вас, як ваші справи. Вона пізнала саму себе, а тому тепер здатна пізнати й інших людей.

Мені треба дещо тобі сказати

Упевнені люди не приховують свою точку зору. Вони не шукають конфліктних ситуацій самі, але здатні відстояти свої переконання, нехай це і буде некомфортним.

Так, дякую

Упевнені в собі люди вміють приймати допомогу і не намагаються створити видимість самовпевненості. Вони не закриваються від інших людей. В них є надійна група підтримки (друзі, люблячий чоловік, здорова сім'я), і вони завжди приймають допомогу від свого оточення.

Вони вміють просити про допомогу, коли це дійсно необхідно. Такі люди розуміють, що самостійно можна зробити далеко не все, і що деякі речі вимагають командної роботи.

Розкажіть мені про це детальніше

Замість того, щоб постійно нав'язувати комусь свою думку, упевнені люди уважно слухають свого співрозмовника. Якщо вони чогось не розуміють, то щиро намагаються це зробити. І для цього вони просять пояснень, а не створюють видимість, що все зрозуміли.

Інтернет – джерело: https://ukr.media/psihologiya/413648

Впевненими людьми не народжуються, а стають. Бо впевненість у собі — не вроджена якість, а, швидше, навичка, яку цілком можна розвинути самостійно.

 Як опанувати жести впевненості: корисні лайфхаки

Здавалося б неймовірно, але не лише наші емоції і переживання напряму впливають на міміку і жести, виказуючи навколишнім те, що ми відчуваємо в певний момент. А й навпаки – положення нашого тіла, жести здатні впливати на наш настрій і самооцінку.

Хвилювання, збентеження, бажання "провалитися крізь землю" – все це легко помітити за характером поведінки людини. В таких випадках ми не знаємо куди подіти руки, відводимо очі в бік чи схиляємо додолу голову і тупимось поглядом в підлогу.

Набір жестів упевненої в собі людини

Міцно стояти на ногах. Впевнена в собі людина не похитується під настирливими поглядами, не переминається з ноги на ногу. Вона стоїть рівно, тримаючи ноги на ширині плечей.

Тверда і ритмічна хода, широкий крок. Найчастіше супроводжується розмахом рук. Корпус тіла трохи нахилений вперед. В цілому справляє враження активності, енергійності. Людина впевнено рухається вперед в просторі, а ноги лише допомагають. Тут немає місця перебіжкам чи ході на вшпиньках.

Постава. Сутулість говорить про нашу скутість, опущені плечі – про несамостійність і апатичність. Натомість, ознака внутрішньої впевненості – розправлені плечі і вільні від напруги руки. Звичайно, струнка постава – справа не одного дня. Перші спроби розправляти плечі і триматись впевнено можуть виглядати вкрай не природно. Проте, щоденна практика згодом дасть свій результат.

Практикуйте при зустрічі міцне рукостискання і не соромтесь при цьому затримати на кілька секунд погляд в очі людині. Загалом людина, впевнена в собі, дивиться в очі співрозмовнику спокійно. Безумовно, протягом всієї бесіди, особливо якщо вона затягнулася, це зробити важко. Але більше половини розмови – цілком прийнятно.

Шпиль-жест. Найчастіше використовується політиками і впливовими особами. Це положення рук у вигляді даху будинку, коли кінчики пальців обох рук змикаються. Цей жест говорить про чітку позицію людини. Звичка схрещувати ноги або руки – це підсвідомий захист від світу. Ознака впевненості ж – відкриті пози. Руки на підлокітниках або колінах вільні, жести рук спрямовані в бік співрозмовника відкритими долонями, ноги в будь-якому положенні без перехрещення. Також маленька хитрість – великі пальці рук. Якщо людина часто демонструє великі пальці рук, піднімаючи над рештою пальців при жестикуляції, залишаючи стирчати їх з кишені штанів, вона підкреслює свою впевненість і навіть деяку перевагу над співрозмовником.

Легка посмішка. Мова не про голлівудську усмішку "на всі 32". Усмішка повинна бути легкою і лише губами. Загальне враження від неї – вас важко вибити з колії, адже ви випромінюєте впевненість.

Дистанція. Впевнена людина не боїться бути ближче до співрозмовника. Проте варто пам'ятати, що у кожного своя зона комфорту, і грубо порушувати межу особистого простору іншої людини теж не варто.

Всі перелічені жести, потребують щоденної практики, яка з часом обов’язково дасть свій результат, і вам не захочеться повертатись до старих жестів невпевненості.

Інтернет - джерело: 

https://health.24tv.ua/yak_opanuvati_zhesti_vpevnenosti_korisni_layfhaki_n804868

Що таке самооцінка? Це те, як людина оцінює себе, свої можливості, вчинки. Ми постійно порівнюємо себе з іншими, і на основі цього порівняння виробляємо думку про себе, про своїх можливостях і здібностях, рисах свого характеру і людські якості. Так поступово складається наша самооцінка.

 

Як часто ми зустрічаємо в дорослому житті людей, які страждають від заниженої самооцінки? Нерідко, погодьтеся. «Я не зможу, тому не буду навіть пробувати», «Мені це не до снаги, хай краще візьмуться інші» – такі фрази цілком і повністю видають невпевнену в собі людину, яка, втім, може й розуміє свою проблему, а от як зарадити їй – не знає.

 Як сформувати здорову самооцінку у дитини

 Самооцінка дітей напряму залежить від того, яке середовище їх оточує та як спілкуються з ними найближчі люди, адже їхній думці малеча довіряє, яка власне і формує дитяче уявлення про себе. 

До Вашої уваги 15 найбільш дієвих стратегій поведінки, які допоможуть сформувати у дитини здорову самооцінку.

  1.Правильно хвалити. Це значить хвалити не просто одним словом, а описувати те, що ви бачите і бажано через призму власних почуттів. Хваліть дитину не лише наодинці, а і в присутності інших членів сім’ї. Краще хвалити за зусилля, а не за результат. 2. Визнавати право власності дитини та питати дозволу, якщо берете її речі. Якщо ви хочете, щоб дитина вас поважала, не брала речі важливі для вас, не спитавши, то виховуйте цю рису своїм же прикладом. Таким чином ви демонструєте повагу до доньки чи сина і визнаєте право на власний простір, що позитивно впливає на самооцінку. 3. Давати вибір і можливість брати на себе відповідальність. Якщо ви даєте можливість дитині обирати, то визнаєте її право на власну думку, що безумовно формує самооцінку. Хоча дитина і потребує контролю, встановленню меж, але ще більше їй треба життєвий простір, де можна навчитися керувати власними бажаннями і потребами. 4. Привчати до самостійності. Коли ви надаєте дитині все більше справ робити самостійно, то показуєте, що сприймаєте її як особистість, яка сама ладна впоратись. Ви демонструєте їй свою впевненість. А якщо у дитини ще й вийшло зробити щось без допомоги дорослого, похвала, яка слідує після цього, ще раз доведе, що дитина справді варта багато чого. 5. Питайте пораду. Якщо значимий дорослий, який сприймається дитиною все знаючим і всемогутнім питає у неї пораду, яка стосується його самого, наприклад, «Яку ручку обрати?» чи сім’ї взагалі «До бабусі поїдемо в п’ятницю чи суботу?», то власна значимість у дитини збільшується в рази. 6. Говоріть про почуття. Коли ми говоримо про свої почуття і вчимо дитину говорити про свої, вона відчуває себе прийнятою нами і є безумовно психічно здоровішою, адже негативі почуття не наколюються. 7. Будьте чесними. Є багато ситуацій, коли ми розуміємо, що сказавши дитині правду, істерики не уникнути. Саме тому, батьки часто брешуть, і надають не зовсім здоровий приклад побудови стосунків з оточуючими. Якщо негативні емоції є, то краще, щоб дитина їх виразила одразу, оскільки, дізнавшись правду, крім того, що істерика буде сильнішою, ви ще можете втратити довіру. Згодом дитина розуміє, що батьки, говорячи правду сприймають її, як особистість, з якою можна багато чого обговорити, а не ховатися на неправдивими реченнями. Це безумовно впливає на самооцінку дитини. 8. Давайте можливість дитині експериментувати, задовольняти свою потребу в пізнанні світу, в цікавості. Безкінечні «ні» та «не можна» лише демонструють дитині, що вона багато чого в світі не варта, а тому краще і не пробувати. 9. Сприймайте дитину всерйоз і рахуйтеся з її бажаннями і потребами. Адже дитина сама знає, коли вона голодна чи коли їй холодно. 10. Адекватно реагуйте на невдачу. Намагайтеся ніколи не сварити дитину, якщо в неї щось не вийшло, не пригадувати свої настанови типу “я ж казала, не треба лізти“, “чому ти мене не послухав?“, не нав’язувати дитині почуття провини типу “про що ти думав?“, “тепер ти не зможеш грати іграшкою, ти її зламав“. Ви звичайно можете допомогти дитині зрозуміти причини через які щось не вийшло, але не дорікайте. І найголовніше – акцентуйте увагу не на невдачі, яка трапилась, а на способі виходу з неї. 11. Не порівнюйте дитину ні з ким. Так ви можете принизити значимість дитини, особливо, якщо він виявляється в гіршому світлі. Порівняння може бути корисним лише в одному випадку – коли ви пригадуєте дитині її власні щаблі, де вона чогось досягла чи не досягла. 12. Не принижуйте, не вдавайтесь до фізичного і психічного насилля, не ображайте та не висміюйте. Все це шлях до формування заниженої самооцінки дитини. 13. Ніколи не критикуйте особистість, а якщо дитина і вчинила не зовсім добре, то звертайте увагу лише на дії. Тобто замість фрази «ти – лінивий», можна сказати «ти лінишся зробити…». Робіть лише конкретні зауваження, не починаючи фрази типу «ти завжди…», «ти ніколи…». 14. Проявляйте свою любов всіма доступними вам способами. 15. Будьте для дитини гарним прикладом. Достатньо висока думка про себе, впевненість в своїх силах, дії відповідно до власних інтересів – все це аж ніяк не зашкодить дитячій самооцінці.

Інтернет – джерело: https://osun.edu.vn.ua

Якщо людина недооцінює себе в порівнянні з тим, ким вона є в дійсності, ми кажемо, що у неї самооцінка занижена. В тих же випадках, коли вона переоцінює свої можливості, результати діяльності, особисті якості, зовнішність, характерною для неї є завищена самооцінка.