Неслухняна дитина: секрети спілкування

Батькам важко знаходити спільну мову з неслухняними та впертими дітьми. Навіть найпростіші повсякденні справи, стають складним випробуванням. У більшості випадків батьки самі несвідомо провокують таку поведінку, піддаючись на істерики дітей. Кращий спосіб справитися з неслухняною дитиною – показати їй, що її хитрощі не працюють. Разом з тим необхідно відзначати моменти, коли дитина поводиться добре.

Особливості характеру впертих дітей

Далеко не кожну дитину, яка проявляє свавілля й упертість у поведінці, можна назвати неслухняною. Перш ніж вживати виховних заходів, важливо зрозуміти причину неслухняності. Можливо, така поведінка – результат вікової кризи або дитина намагається відстояти свою позицію, домогтися більше свободи в прийнятті рішень і дещо послабити батьківський контроль.

Діти з великою силою волі можуть бути надзвичайно розумними та творчими. Вони ставлять багато запитань, що нерідко сприймається батьками як бунт. Вони завжди мають власну думку з різних питань і відстоюють свої позиції. Цілком можливо, що в такому випадку не можна «ламати» дитину й вимагати безумовного підпорядкування.

Неслухняну й уперту дитину можна впізнати за такими ознаками:

• У неї є стійка потреба в тому, щоб бути почутою й визнаною. Тому вона всіма можливими способами намагається привернути до себе увагу.

• Вона наполегливо відстоює свою самостійність.

• Вона віддана тому, що любить.

• У неслухняних дітей істерики відбуваються частіше, ніж звичайно.

• Дитина любить командувати й займає лідерську позицію в колективі.

Батькам непросто справлятися з дітьми, що володіють великою силою волі, але не все так безнадійно. Дослідження показали, що діти, схильні порушувати правила та ставити під сумнів загальноприйняті норми, часто досягають великих успіхів у навчанні та професійній діяльності. Вони не схильні піддаватися поганому впливу однолітків.

Психологія неслухняності: як зрозуміти дитину з розвиненою силою волі

Якщо ви за вдачею рішуча особистість, швидше за все, ви хочете бачити цю рису характеру й у своїй дитині. Проблема в тому, що відрізнити рішучість від неслухняності складно. Отже, в чому ж різниця?

Словники визначають рішучість як «завзятість у досягненні мети». Непослух можна визначити як «рішучість діяти певним способом». Іншими словами, дитина відмовляється міняти свою точку зору, поведінку або дії, попри на те, що її змушують це зробити.

Непослух у дитини може бути спадковим або набутим. Можливо, саме ви провокуєте її на непослух. У будь-якому випадку, можна змінити поведінку дитини в кращу сторону.

Як поводитися з неслухняною дитиною

Порада № 1. Слухайте й не сперечайтеся

Спілкування – це двосторонній процес. Якщо ви хочете, щоб ваша вперта дитина слухала вас – спочатку вислухайте її. У дітей із сильною волею зазвичай бувають стійкі переконання та схильність сперечатися. Вони стають некерованими, коли відчувають, що їх не чують. Дитина наполягає на своєму – значить, уважно вислухайте її й відкрито поговоріть з нею про те, що її турбує. Це повинно допомогти. Щоб відкрито поговорити з дитиною, підійдіть до неї збоку, а не обличчям до обличчя. Говоріть неголосно та спокійно.

Порада № 2. Зберігайте зв'язок з дитиною, не змушуйте її підкорятися

Коли ви змушуєте дитину зробити щось, вона, швидше за все, буде бунтувати та зробить усе можливе, щоб не виконувати вашу вказівку. Така поведінка часто зустрічається в неслухняних дітей. Опір виникає інстинктивно й зустрічається не тільки в дітей. Щоб цього уникнути, зберігайте зв'язок із дитиною.

Порада № 3. Завжди давайте дитині вибір

У дітей є своя думка з багатьох питань, і їм не подобається, коли їм кажуть, що робити. 

Занадто багато варіантів вибору – теж не дуже добре. 

Порада № 4. Завжди зберігайте спокій

Якщо кричати на неслухняну дитину, то нормальне спілкування перетвориться на змагання, хто кого перекричить. Дитина може розцінити ваше підвищення голосу як заклик до словесного поєдинку, і це тільки погіршить ситуацію. Візьміть ініціативу в розмові у свої руки й дайте дитині зрозуміти, що їй необхідно поводитися в рамках пристойності.

Зберігайте спокій усіма можливими способами: медитуйте, виконуйте дихальні вправи або слухайте заспокійливу музику. Вмикайте її вдома, щоб дитина теж могла чути.

Порада № 5. Поважайте дитину

Якщо ви хочете, щоб дитина поважав вас і вашу думку, вам потрібно поважати і її. Якщо змушувати дитину діяти певним чином, ви втратите свій авторитет в її очах. Є кілька способів проявити повагу до дитини:

• Обговорювати разом рішення, а не наполягати на тому, щоб вона виконувала вказівки.

• Встановлювати розумні правила для всіх дітей і не трактувати їх кожен раз так, як вам зручніше.

• Співчувати дитині, ніколи не ставитися зневажливо до її почуттів та ідей.

• Дозволяти дитині самостійно робити те, що в її силах, уникати спокуси робити щось за неї. Цим ви висловлюєте свою довіру.

• Пояснюйте дитині сенс своїх слів і виконуйте обіцянки.

Показуйте дитині приклад гарної поведінки, адже вона постійно за вами спостерігає. Це золоте правило, яке батьки повинні неухильно виконувати.

Порада № 6. Потоваришуйте з дитиною

Неслухняні діти або діти з сильною волею надзвичайно чутливі до того, як ви з ними поводитеся. Тому завжди стежте за тоном свого голосу, жестами й за тим, що ви говорите. Коли дитині з вами некомфортно, вона робить усе, щоб захистити себе: бунтує, сперечається або проявляє агресію.

Порада № 7. Шукайте компроміси

Іноді краще домовитися та знайти компроміс. Часто діти поводяться зухвало, коли не можуть отримати те, чого хочуть. Поставте дитині кілька запитань: «Що тебе турбує?», «Що трапилося?», «Ти чогось хочеш?», щоб вона розповіла про це. Вона побачить, що ви поважаєте її потреби та берете їх до уваги.

Порада № 8. Створіть удома доброзичливу атмосферу

Діти вчаться, коли спостерігають або роблять щось своїми руками. Коли дитина бачить, що її батьки постійно сперечаються між собою, вона вчиться чинити так само. Суперечки між батьками створюють стресову обстановку в будинку, що сильно впливає на настрій і поведінку дитини. Як стверджують психологи, це може викликати соціальну відстороненість і навіть агресію.

Порада № 9. Подивіться на світ очима дитини

Щоб краще зрозуміти поведінку вашого неслухняного дитини, постарайтеся подивитися на ситуацію з його позиції. Уявіть себе на місці дитини й подумайте, чому вона так поводиться. Чим краще ви знаєте свого сина чи доньку – тим легше вам буде справлятися з поганим поводженням.

Порада № 10. Заохочуйте позитивну поведінку дитини

Іноді ви не будете знати, як упоратися з агресивною поведінкою. Але, діючи необдумано, ви можете ще більше спровокувати негативну поведінку. 

childdevelop.com.ua

Поради психологів, які знають, як зробити так, щоб дитина вас чула та реагувала на сказане.

 

7 психологічних хитрощів для батьків, яким здається, що діти їх не чують

Рідкісна дитина “запрограмована” виконувати будь-яке батьківське прохання з першого разу, а також слухати і чути все, що намагаються донести до нього старші. Річ в тому, що увага дитини працює по-іншому, ніж увага дорослої людини, тому змусити улюблене чадо сконцентруватись на ваших словах буває іноді непросто. Проте є декілька перевірених способів, здатних полегшити це завдання.

1. Використайте ім’я

Для кожної людини її ім’я — це унікальний ключ, який активує увагу. Тому перш ніж вимовити прохання, зверніться до дитини по імені і Ви переконаєтесь, що вона відволіклась від своїх справ та повернулась до Вас.

2. Іноді можна стати смішним

Діти обожнюють тих, хто змушує їх сміятись. Тому, щоб прохання було менш повчальним і не викликало у дитини підсвідомого відторгнення, спробуйте вимовити його з акцентом, співучо або непомітно підкравшись і змусивши здригнутись.

Звичайно, зловживати таким лайфхаком не потрібно — все-таки Ви повинні залишатися батьками, а не клоунами, до яких нікому в голову не прийде відноситися серйозно.

3. Зніміть з себе відповідальність в тих сферах, де це можливо

Згідно тверджень психологів, зовсім не обов’язково декілька разів повторювати своє прохання, щоб змусити дитину зробити щось для її ж блага. Якщо одне попередження не взято до уваги, з цієї миті відповідальність за виконане або невиконане доручення повинно лягати на її плечі.

Звичайно, порада актуальна у тому випадку, якщо дитина на собі відчує наслідки власної неслухняності. Якщо ж незговірливість чада приведе до того, що Ви будете вимушені виконати все самостійно, цим способом краще не користуватись.

4. Акцентуйте увагу не на тому, чого побоюєтесь, а на тому, чого намагаєтесь добитись.

За словами фахівців, дитина набагато швидше зрозуміє прохання, якщо одразу сказати, що для цього треба зробити. Адже прохання не робити чогось не вимагають від дитини якоїсь дії, тобто, вона може не звертати на нього увагу.

Тому замість абстрактного прохання з “не”, наприклад: “не впусти”, “не впади”, “не розбий” — сформулюйте прохання-дію, наприклад: “тримай міцніше”, “зав‘яжи шнурки, щоб не впасти”, “грай з м’ячем чимдалі від вікна”.

5. Уникайте брехливих фактів

Батьки спілкуються з дитиною з позиції старшого, іноді, занадто акцентують увагу на тому, що є досвідченішими і розумнішими за свого юного співрозмовника. Звідси з’являються брехливі факти, які можуть стимулювати дитину лише доти, поки вона не дізнається, що це неправда.

Наприклад, якщо ви говорите дитині, що його забере “бабай”, якщо вона вчасно не ляже спати, це працюватиме лише доти, поки дитина не зрозуміє, що ніякого “бабая” не існує. До речі, ваш авторитет в її очах житиме теж тільки до цього моменту. Тож подумайте, чи коштує його втрачати перед дитиною заради тимчасового рішення проблеми.

6. Додайте ваги вашому “ні”, збільшивши кількість “так”

Дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, забравши з лексикону слово “ні”, нелогічно і навіть небезпечно. Проте, за словами багатодітних батьків, будь-яка ваша заборона стає вагомішою і сприймається з великим ентузіазмом, якщо кількість таких категоричних “ні” не є завеликою.

Наприклад, рекомендується використати співвідношення 5 “так” на 1 “ні”. Для цього варто оцінювати дитячі прохання не з позиції “це належить робити людині, а це не належить”, а з позиції “що з цього я можу дозволити, щоб це нікому не завдало шкоди”.

Наприклад:

• “Так, ти можеш пострибати в калюжі”. (Щастя, що винайшли пральні машини.)
• “Так, ти можеш намалювати на собі візерунок фломастером”. (Відмити його буде нескладно.)
• “Так, ти можеш принести додому цього жука”. (Тільки простежимо, щоб контейнер був щільно закритий і комаха не втекла гуляти по квартирі.)
• “Так, ти можеш зробити мільйон однотипних фото на камеру мого телефону”. (Залишу п’ять фото, інші видалю за декілька хвилин.)
• “Так, ти можеш купатися з м’якою іграшкою” (Відіжму її в пральній машині.)
• “Ні, ти не можеш узяти це з магазину, не заплативши, тому що так ти порушиш закон і створиш неприємності не лише для себе, але і для продавця”.

7. Влаштуйте собі “щиросердечне зізнання”

Хіба батькам подобається усе це різноманіття побутового клопоту і величезна купа батьківських обов’язків? Ми не роботи і деякі дії у нас викликають таку ж відразу, як і у дітей. То, чому б їм у цьому не зізнатись?!

Тільки не докоряйте дитині, що Ви можете себе перебороти, а вона поки що ні. Краще розкажіть, чому Ви вирішили, що перебороти себе потрібно обов’язково.

І не забувайте, що з найменших років дитина починає наслідувати Вас. Тому не вийде виховати у ній повагу до чужої думки та уміння слухати і чути, якщо у Вас цих якостей немає.

Тому слухайте їхні наївні оповідання, хваліть за дрібні, але такі значимі досягнення, вислуховуйте аргументацію відмов та ведіть діалог. Тоді дитина відповість Вам тим же.

http://wworld.com.ua/life/25277

Жорстокість дітей часто переходить усі межі: бійки між школярами, психологічне насилля та цькування призводить до страшних наслідків. Така поведінка називається булінг.

 

У колі багатьох дослідників і практиків подолання шкільного булінгу точаться суперечки навколо проблеми виявлення різниці між агресивним знущанням та грайливим стьобом, який так часто притаманний і дітям і дорослим. В кожної людини є свої, індивідуальні рівні сприйняття гумору чи здатності до кепкування, тому питання не таке просте, як здається.

 

Як відрізнити булінг від конфлікту?

Для булінгу (цькування) характерно:

• Системність, тривалість дій.

• Чітко визначені ролі – агресор та постраждалий.

• Чітко визначена мета – завдання шкоди та приниження.

• Нерівність сил.

Поодинокі випадки, без бажання заподіяти шкоду, не будуть вважати булінгом. Також не буде цькуванням одноразовий неповторюваний акт. Кожен має право на вільне вираження думок, тому під дію Закону це теж не підпадає. Наприклад, під час змагань один учень завдав фізичного ушкодження іншому шляхом удару м’ячем у спину. Булінгом це не буде, адже ситуація була випадковою. Чи так само під час ігор, коли одна дитина штовхнула іншу, не бажаючи заподіяти шкоду.

У кожному випадку потрібно проаналізувати ролі сторін, мету їх дій та наслідки. Булінг спрямований на приниження жертви. На сьогодні вже є судова практика, коли винних притягнули до відповідальності. До одного із кривдників застосували громадські роботи, а не штраф, в якості стягнення.

https://demydivka.rayon.in.ua/news/145040-manevichanam-rozpovili-pro-te-iak-vidrizniti-buling-vid-inshih-vidiv-konfliktiv

Протидія булінгу: корисна пам’ятка для батьків

 

Корисні рекомендації педагогу з протидії цькуванню.

 

За даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), в Україні 67% дітей від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу, а 24% дітей були жертвами цькування.

 Кілька стратегій для учнів, які можуть допомогти покращити ситуацію і своє самопочуття, зумовлене тим, що відбувається:

 Уникай бешкетника й перебувай у товаристві друзів. Не заходь у туалет, якщо задирака заходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатись наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у транспорті (у шкільному автобусі), у коридорах або на перерві – скрізь, де можна зустріти бешкетника. Запропонуй те ж саме своєму другу.

 Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв’язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються бешкетники. Це змушує їх відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає великої кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч бешкетнику. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчати дітей робити непроникний вираз обличчя, поки вони не позбудуться небезпеки (посмішка або сміх можуть провокувати розбишаку).

 Дій хоробро, йди та ігноруй бешкетника. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернись й піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи задираку, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою, він, імовірно, утомиться діставати тебе.

 Розкажи дорослим про знущання. Учителі, директор школи, батьки можуть допомогти припинити знущання.

 Розповідай про це. Поговори з кимось, кому ти довіряєш, наприклад, із завучем, учителем, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради, і навіть якщо вони не можуть виправити ситуацію, це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.

 Усунь провокаційні фактори. Якщо розбишака вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою. Якщо він намагається відібрати твій телефон, не бери його до школи.

http://ilschool6.com/poradi-uchnyam

Кілька рецептів успіху дистанційного навчання для батьків

 Мотивація в дистанційному навчання

 

Одним з найважливіших факторів успішного дистанційного навчання є правильна мотивація учня. Велику частину часу онлайн-учень проводить в самостійному освоєнні матеріалу. Для цього необхідні концентрація уваги, наполегливість, бажання вчитися.

У дистанційному навчанні багато видів традиційної мотивації працюють не так ефективно, як в традиційній школі. Але деякі, навпаки, набувають особливого значення. Ось на них і слід спиратися батькам і педагогам.

Що традиційно мотивує дитину у навчанні?

• Хороші оцінки.

• Схвалення.

• Успіх.

• Заохочення батьків та педагогів. Подарунки та бонуси.

• Перспектива випередити або наздогнати однолітків.

• Страх.

• Прогнози на майбутній успіх чи невдачу в житті та кар'єрі.

• Радість пізнання.

• Можливість самореалізації.

У дистанційному навчанні є свої нюанси. Дитина не може порівняти свої досягнення з успіхами інших дітей. Вона ніби замкнена у власному онлайн просторі. Єдиним критерієм її успішності є результат оцінювання вчителем. Іноді це просто кількість набраних в тесті балів. Але дитині важлива так само і більш розгорнута характеристика його відповіді. Ось тут дистанційне навчання має значні переваги перед звичайною школою, де вчитель і учень обмежені часом уроку, і вчитель просто не встигає дати якісну оцінку зусиль учня. В онлайн-школі це можливо. Ні вчитель, ні учень не обмежені в часі. Важливу роль набуває діалог між учителем і учнем. Як письмове, так і усне онлайн-спілкування. Потрібно, щоб учень отримував якісний зворотний зв'язок. Це додатково стимулює його.

Робота в групах дає можливість вчителю створити для дитини ситуацію успіху поруч з однолітками. Віртуальний учень може показати себе однокласникам, посперечатися з ними, побачити і почути їхню думку про свої досягнення в живому спілкуванні. Порівняння і змагання - це одна з традиційних форм мотивації. Часто використовується батьками і педагогами стимул у навчанні - це страх. Цей метод базується на тому, що дитина боїться, що, не виконавши якусь роботу, отримає небажані наслідки. Припустимо, батьки позбавлять дитину якихось благ. Чи не дозволять йому грати в комп'ютерні ігри, обмежать його самостійність. Це система батога і пряника.

Страх в якійсь мірі мотивує дитину. Але це мотивація низької якості. У цьому випадку дитина виконує завдання недобросовісно, не для того, щоб отримати знання, а для того, щоб не бути покараним.

Страх, матеріальні стимули, оцінки, прогнози на майбутнє, змагання, боротьба за першість - це фактори зовнішнього мотивації, вони нестабільні і часто орієнтовані на негативні сторони особистості (заздрість, марнославство, жадібність).

Найстійкіший ефект має внутрішня мотивація, усвідомлене і радісне прагнення до знань, як до джерела нескінченного розвитку, самореалізації, пошуку і досягнення супутнього успіху. Таку мотивацію можна назвати когнітивної мотивацією.

Усвідомлена (когнітивна) мотивація

У дистанційному навчанні головну роль грає когнітивна мотивація. Тобто мотивація усвідомленої дії. Коли дитина виконує роботу не через страх і не для того, щоб виділитися з ряду однолітків або отримати винагороду, а для того, щоб отримати знання. Стати розумнішими, розширити свої горизонти, піднятися в своєму особистісному розвитку.

Це найбільш складна мотивація для дитини, який ще не усвідомлює себе самостійною особистістю, не розуміє свого місця в соціумі, не розуміє, як знання з біології або фізики можуть допомогти йому стати успішним і щасливим. Тому завдання вчителя знайти ці стимули. Підвищити його мотивацію.

Як це зробити? Це вже питання техніки. Педагогічної майстерності. Найголовніше в будь-якому навчальному процесі підтримання інтересу до предмета, який викладається. Дуже часто вчитель хоче максимального поглиблення в свій предмет і насичує уроки зайвою і важкою інформацією. І якщо на звичайному уроці в традиційній школі він може бачити безпосередню реакцію своїх учнів і коригувати подачу матеріалу, то у віртуальному - це можливо тільки постфактум, коли вчитель побачить результати під час виконання тестових завдань.

Складна інформація, яка використовується без урахування вікових і психологічних особливостей дитини, не сприяє його внутрішньої мотивації. Завдання вчителя – зробити матеріал максимально доступним. І в той же час цікавим, наочним і стимулюючим до розширення знань. Завжди більш виграшними є уроки ілюстровані і, ті, які спонукають дитину до співтворчості, до пошуку. Перетворюють його не просто в поглинача готової інформації, а у дослідника, який сам відкриває закони, виробляє теорії, докопується до суті.

З іншого боку, навчання не може бути постійною розвагою. Іноді, а точніше, часто воно вимагає зусиль (розумових, фізичних, психологічних). І дитині рано чи пізно доведеться з цим змиритися. Щоб не шукати легких шляхів, не отримуючи ніякого результату від перегляду красивих мультиків або веселих картинок.

Як мотивувати дитину до самостійної роботи і навчання?

Це досить складне питання часто стає для батьків головним критерієм при виборі навчального закладу. Їм хотілося б, щоб дитина вчилася із задоволенням і легко. Учень завжди більше зацікавлений в тому навчанні, яке йому подобається і яке демонструє його успішність. Він може задати питання: «Для чого потрібно вчитися?»

«Якщо будеш добре вчитися, я тобі куплю ... я тобі дозволю ... я тобі дам ... ти зможеш ... « – так батьки іноді залучають своє чадо в мережі навчання. На жаль, діти не сприймають прислів'я «Без праці не виловиш і рибку зі ставка», з тієї простої причини, що їм не потрібно працювати для видобутку рибки. Навіщо напружуватися? Все у них є. І смачна їжа, і розваги, і улюблені іграшки, і престижні гаджети. Батьки не дають їм можливості мріяти, вони швидко і без проблем здійснюють будь-яке дитяче бажання. Це неправильно, тому що знецінює бажане. Те, що дається легко і завжди доступно, ніколи не стане предметом боротьби за його володіння. Чи не змусить людину відчути радість від досягнення результату. І навпаки, чим менш доступними щось, тим більше бажання у людини цього досягти, домогтися, отримати.

Звичайно, мотивувати дитину можна і за допомогою матеріальних стимулів, і за допомогою обіцянки нових можливостей, які дитина отримає в обмін на свої успіхи в навчанні. Це можуть бути досить сильні стимули, але вони тимчасові. Коли дитина досягне покупки планшета, велосипеда, скутера і т.ін., він перестане вчитися. Тобто для того, щоб він продовжував навчання, батькові доведеться знаходити нову приманку. Матеріальний стимул мотивує на досягнення ситуативного результату. А нам потрібно домогтися того, щоб мотивація була стійкою, внутрішньої і не залежала від наявності велосипеда і інших цікавих гаджетів.

Які внутрішні мотиватори можна використовувати?

• Отримання знань потрібно для здійснення мрії.

• Отримання знань робить тебе самостійним.

• Отримання знань розширює простір твого існування.

• Отримання знань допоможе тебе знайти своє місце в житті, своє покликання.

• Отримання знань навчить тебе бути щасливим.

• Отримання знань приносить людині впевненість у собі, радість, щастя.

Фактори, які можуть сприяти мотивації:

• Віра в себе. (Я це зможу! Я досягну високого рівня! Я змушу себе це зробити! Я піду до кінця!)

• Усвідомлення своїх здібностей як недостатньо розвинених. Моє незнання – постійний стимул до розвитку. (Мені ще не вдається вирішити цю задачу, необхідні додаткові знання! Я ще не вмію писати твір на належному рівні, але хочу навчитися!)

• Грамотна похвала.

Роль батьків:

Значний вплив на розвиток мотивації навчання можуть надавати батьки. Для формування позитивної мотивації батькам можна спиратися на наступні поради педагогів:

• цікавитися справами, навчанням дитини;

• допомагати при виконанні домашніх завдань у формі ради, не придушувати самостійність і ініціативність;

• пояснювати дитині, що його невдачі в навчанні - це недолік прикладених зусиль (щось не довчив, що не допрацював);

• частіше хвалити дітей за їхні успіхи, тим самим давати стимул рухатися далі.

Роль учня:

Кожна дитина має свої природні задатки, які може розвинути або занапастити, якщо не буде їх розвивати. Розвиваючи то, що має, людина набуває нових задатків, які допомагають їй досягти успіху. Якщо людина не йде вперед у своєму розвитку, вона навіть не стоїть на місці, а починає деградувати. Особливо це помітно в сучасному стрімкому світі, де щодня відбувається тисячі відкриттів. Стояти на місці не можна! Але для того, щоб дитина це зрозуміла, потрібні:

• Ентузіазм. Зацікавленість дитини в результаті.

• Внутрішня мотивація. Чому мені це потрібно? Навіщо?

• Організація процесу так, щоб він захоплював. Як, коли, скільки часу на це витратити?

У дистанційному навчанні роль учня величезна. Можна сказати, вона домінує над роллю дорослого, який може контролювати, примушувати, стимулювати, але це ніколи не буде мати ефекту, якщо сама дитина не розвине свою внутрішню когнітивну мотивацію до навчання. Завдання дорослого - допомогти йому це зробити.

https://optima.school/info/porady-batkam/motivacia-v-distancijnomu-navcanni

Ці кроки прості і складні водночас – але якщо ви їх робитимете, точно вбережете себе від стресу.

  Методи пониження рівня стресу в умовах протидії коронавірусу:

1. Поверніться до реальності

Для початку потрібно помітити що з вами відбувається. Подивіться навколо. Що вас оточує? Ви зараз саме тут, або думаєте про щось інше? Що відбувається з вашим тілом: відчуваєте напругу, біль, холод чи тепло, тремтіння? Визначте, що відчуваєте і наскільки інтенсивно (за 10-бальною шкалою).

2. Прийміть те, що відбувається

Запитайте себе: що можна зробити в цій ситуації, а в чому ви безсилі? Пам'ятайте, проконтролювати абсолютно все неможливо, як би ви не старалися.

3. Заземлюйтеся

Поставте обидві ноги на підлогу рівно, не схрещуючи. Відчуйте свої ступні, як ви на них опираєтесь. Можна робити це стоячи, або сидячи (зігніть коліна під прямим кутом).

4. Дихайте

Є низка різних дихальних технік - підійде будь-яка. Можете просто глибоко вдихати і видихати протягом трьох хвилин.

5. Добре харчуйтеся і висипайтеся

Організм - єдине ціле. Поганий сон і їжа розхитують нервову й імунну системи. Побалуйте себе чимось смачненьким, тільки в міру. Звертайте увагу на процес поглинання їжі, не відволікайтеся. Не їжте все підряд і на ходу. Намагайтеся висипатися.

6. Випустіть пар

Якщо емоції зашкалюють, не тримайте їх у собі. Боятися, хвилюватися або відчувати себе пригніченим - нормально. Накопичуючи і стримуючи емоції, ви тільки підсилюєте стрес.

7. Займіться творчістю

Творчість допомагає відволіктися від світу і зануритися в себе. Чим більше ми концентруємося на собі, тим менш важливими і незначними здаються події, які відбуваються навколо. А дрібна моторика рук стимулює роботу мозку і надає медитативний розслаблюючий вплив.

8. Переосмисліть, що відбувається

Так, зараз нелегко. Зміна стандартного життєвого розпорядку сильно вибиває з колії. Може саме час закінчити старі справи, сповільнитися, переглянути цінності, подумати про життя і про роботу, і зрозуміти, куди рухатися далі і що для цього потрібно зробити?

9. Пишіть

Візьміть кілька аркушів паперу, і почніть писати. Все, що приходить в голову. Як завгодно. Не звертаючи уваги на граматику і орфографію. Тут тільки ви, ручка і папір. Пишіть про те, що вас хвилює, про свої емоції, проблеми. Напишіть 100 раз в стовпчик, що коронавірус - відстій (як Барт Сімпсон на дошці). Пишіть півгодини і ви побачите, що стане легше.

10. Складіть кризовий план

Тривога - це постійне переживання про майбутнє. Продумайте, що будете робити при найгіршому результаті. Складіть детальний план.

11. Дотримуйтеся інформаційної гігієни

Не читайте новини цілодобово. Виділіть для цього окремий конкретний час (наприклад, кожен день з 15:00 до 16:00). Краще не робити це зранку, перед сном і на голодний шлунок. І, звичайно, перевіряйте джерела інформації.

12. Зверніться до психолога

Психолог допоможе вам розібратися в собі, знайти причини стресу, помітити і відреагувати витіснення емоції і зрозуміти, що робити, щоб в майбутньому уникати подібних ситуацій і реакцій.

https://konkurent.ua/publication/54864/yak-zberegti-nervi-pid-chas-karantinu-poradi-psihologa/

Щоб покращити свій настрій, рекомендуємо скористатися даними порадами:

 ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ ДЛЯ ПОЛІПШЕННЯ НАСТРОЮ

1.Будьте оптимістами! Педагогіка – наука оптимістична (утім, як і будь-яка наука, песимістичний тільки дилетант).

2.Не забувайте головного: діти – істоти парадоксальні (дорослі – теж).

3.Якщо в тебе з”явилося бажання вигнати учня з класу, вийди сам.

4.Учителю, вітайся з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите "здрастуй”, теж можна виховувати і піднімати собі настрій.

5.Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам”ятайте: думати про себе – ваш головний обов”язок.

6.Хваліть себе самого тричі на день: уранці, удень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання:”Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація любить, а як я сам себе люблю, цього і не висловити”.

                        

https://schooll3sarny.e-schools.info/m/pages/35