Різноманітні стилі виховання дітей
Який стиль виховання ви практикуєте? Ви авторитарні чи авторитетні батьки? Кілька років тому такі запитання навіть не піднімались. Адже не було поняття особливого стилю, необхідного для виховання дітей, оскільки виховання вважалось таким же природним процесом, як дихання. Зараз батькам необхідно вибирати той стиль виховання, який підійде їхній родині, з урахуванням її особливостей і способу життя.
П'ятнадцять стилів виховання
Ознайомтесь із наступними стилями виховання та знайдіть серед них той, який максимально підійде вашій родині й дитині.
1. Авторитарний стиль виховання
Як випливає з назви, даний стиль виховання характеризується суворими правилами й суворим покаранням за їх недотримання. Батьки, які є прихильниками даного стилю, дуже вимогливі та найменш чуйні у ставленні до своїх дітей. Вони не дають їм свободи самовираження та майже не проявляють тепле ставлення до них. Даний стиль виховання призводить до постійного страху дитини та її низької самооцінки. Таким дітям буває важко керувати соціальними ситуаціями. Деякі з них за межами свого дому проявляють агресивнуповедінку, яка є не чим іншим, як засобом висловити й виплеснути своє розчарування та фрустрацію.
2. Авторитетний стиль виховання
На відміну від авторитарного виховання, при цьому стилі виховання батьки встановлюютьсправедливі й послідовні правила та положення. Вони висувають до дітей високі вимоги, багато чого очікуютьвід них, але разом з тим проявляють чуйність і розуміння. Такі батьки дозволяють дітям висловлювати власну думку та допомагають ставати самостійними й незалежними.
Діти, виховані в авторитетному стилі виховання, набувають впевненість у собі, розвивають позитивні соціальні навички й контроль над своїми емоціями. У подальшому, у дорослому житті, вони більш успішні, компетентні та щасливі.
3. Поблажливе виховання, яке передбачає потурання або вседозволеність
Цей стиль виховання майже не передбачає правил дисципліни. Батьки висувають дуже мало вимог до своїх дітей. У той же час вони проявляють надмірну чуйність у ставленні до них, а також надто поблажливі до їх поведінки. Часто вони відіграють роль друга, а не істинного батька.
Таке виховання може зробити дітей примхливими, невпевненими в собі та знизити їх самооцінку.
4. Недбалий або незалучений стиль виховання
Батьки, які дотримуються даного стилю, найменш вимогливі та найменш чуйні у ставленні до своїх дітей. Зв'язок між батьками й дитиною також дуже слабкий. Батьки задовольняють лише базові потреби своїх дітей і нехтують або відхиляють будь-які інші потреби, що виникають. Діти, яких виховують недбало, стають емоційно замкненими, наляканими, тривожними й часто перебувають у стані стресу
5. Інтуїтивне (інстинктивне) виховання дітей Батьки-прихильники цього стилю намагаються виховувати своїх дітей так, як колись виховували їх самих. Вони намагаються дотримуватись тієї ж логіки та правил, які в дитинстві застосовувались у ставленні до них.
6. Виховання, якому властива гіперопіка («вертолітне виховання») При цьому стилі батьки, як правило, занадто залучені в життя своїх дітей. Вони немов вертоліт, який кружляє й зависає над дитиною, не залишаючи її ні на хвилину без своєї уваги! Батьки надмірно опікують своїх дітей і всіма силами намагаються забезпечувати їх безпеку й захищеність. Цей стиль доречний для маленьких дітей, тобто для раннього віку, проте в довгостроковій перспективі під впливом гіперопіки діти стають занадто залежними від своїх батьків (як у дрібницях, так і у важливих життєвих питаннях).
7. Повільне виховання
Батьки дозволяють дітям розвиватись на власний розсуд і самим керувати своїм життям. Вони дозволяють дитині досліджувати світ у своєму власному темпі, розвивати власні інтереси і в результаті бути тим, ким вона дійсно хоче бути. Ідея повільного виховання полягає в тому, щоб діти були щасливі й задоволені своїми досягненнями.
8. Природне виховання
У цьому стилі виховання першорядне значення приділяється розвитку міцного емоційного зв'язку між батьками й дітьми. Батьки дуже чутливі до потреб своєї дитини, завжди готові емоційно підтримати її. Найважливішою рисою природного виховання є турбота про розвиток дитячої діяльності: усі свої знання й моральні уявлення дитина набуває самостійно. Вважається, що природне виховання допомагає дітям відчувати себе захищеними, щасливими та спокійними людьми.
9. (Егалітарне) виховання, яке передбачає рівноправність
При цьому стилі батьки намагаються давати своїм дітям вибір, який дає їм відчуття рівності та співзвучний із принципами демократії. Уся сім'я живе як одне ціле, як команда, встановлює чесні та справедливі правила й положення. У домі панує командний дух. Батьки дуже чуйні у ставленні до своїх дітей, і помилки, якщо такі трапляються, розглядаються ними як необхідні можливості навчання.
10. Духовне виховання
При такому підході дитині дається достатньо можливостей для розвитку своїх власних переконань на основі самостійного розвитку особистості.. Уважається, що коли діти ввібрали тверді духовні цінності, їх самооцінка підвищується, вони відчувають себе натхненними та внутрішньосильними.
11. Позитивне виховання
Цей метод передбачає дії згідно зі здоровим глуздом, заснованим на міцних сімейних принципах. При цьому діти ростуть в атмосфері любові, тепла, підтримки, турботи, позитиву, яка базується на повазі та довірі. Батьківська роль полягає в тому, щоб направляти й надихати своїх дітей вірити в себе, контролювати свою долю й не танцювати під чужу дудку.
12. Узгоджений розвиток
Це особлива форма позитивного виховання характеризується спробами батьків всебічно відточити таланти своєї дитини за допомогою додаткових позакласних занять. Для цього стилю виховання характерний розвиток культури мовлення та здатності до взаємодії дитини з соціальними інститутами. Дитина, яку виховували в данному стилі, розвиває кращі соціальні навички, ніж її однолітки. Це відбувається тому, що такі діти займаються музикою, спортом, відвідують наукові гуртки й багато іншого.
13. Нарцисичне виховання дітей
Нарцисичні батьки страждають нарцисичним розладом особистості або самозамилуванням (нарцисизмом). З таких людей виходять дуже погані батьки. Вони тримають дітей на короткому повідку, бо заздрять їх самостійності й незалежності. Діти, на думку таких батьків, призначені для того, щоб задовольняти їхні потреби й бажання. Діти ростуть з помилковим переконанням у тому, що вони повинні бути співзалежними у стосунках.
14. Виховання, яке опікує
При цьому стилі виховання діти досліджують навколишній світ під захистом батьків. Батьки вважають, що дітям необхідно розповідати про те, що їм треба й можна досліджувати. Вони несуть відповідальність за захист своєї дитини в її процесі вивчення. Цей метод концентрується на творчості, емпатії та відповідальності. Одна з основних проблем такої моделі виховання – ризик сексуальних відхилень у хлопчиків.
15. Шкідливе («токсичне») виховання
Такого роду виховання властиве батькам, чия негативна поведінка руйнує почуття власного «я» їхньої дитини. Такі батьки знущаються над своїми дітьми фізично, вербально або психологічно, реагують неадекватно або ігнорують емоційні потреби своєї дитини. Їх модель поведінки відбивається у свідомості дітей та переходить з ними в доросле життя, внаслідок чого діти повторюють поведінку своїх батьків.
Потенційні причини використання різних стилів виховання, як указувалось раніше, включають у себе особливості особистості батьків, культурний рівень, історію сім'ї, кількість членів сім'ї, релігію, освіту й соціально-економічний статус батьків. Крім того, у кожній родині різні індивідуальні стилі виховання комбінуються та змішуються. Наприклад, мати може пропонувати авторитетне виховання дітей, а батько дає перевагу стилю вседозволеності.
Тому батькам вкрай важливо співпрацювати й об'єднувати різні підходи для створення свого унікального стилю виховання дітей! Різні стилі виховання призводять до різних результатів. Вибирайте свій стиль уважно!!!
Інтернет - джерело: https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/1517
П'ятнадцять стилів виховання
Ознайомтесь із наступними стилями виховання та знайдіть серед них той, який максимально підійде вашій родині й дитині.
1. Авторитарний стиль виховання
Як випливає з назви, даний стиль виховання характеризується суворими правилами й суворим покаранням за їх недотримання. Батьки, які є прихильниками даного стилю, дуже вимогливі та найменш чуйні у ставленні до своїх дітей. Вони не дають їм свободи самовираження та майже не проявляють тепле ставлення до них. Даний стиль виховання призводить до постійного страху дитини та її низької самооцінки. Таким дітям буває важко керувати соціальними ситуаціями. Деякі з них за межами свого дому проявляють агресивнуповедінку, яка є не чим іншим, як засобом висловити й виплеснути своє розчарування та фрустрацію.
2. Авторитетний стиль виховання
На відміну від авторитарного виховання, при цьому стилі виховання батьки встановлюютьсправедливі й послідовні правила та положення. Вони висувають до дітей високі вимоги, багато чого очікуютьвід них, але разом з тим проявляють чуйність і розуміння. Такі батьки дозволяють дітям висловлювати власну думку та допомагають ставати самостійними й незалежними.
Діти, виховані в авторитетному стилі виховання, набувають впевненість у собі, розвивають позитивні соціальні навички й контроль над своїми емоціями. У подальшому, у дорослому житті, вони більш успішні, компетентні та щасливі.
3. Поблажливе виховання, яке передбачає потурання або вседозволеність
Цей стиль виховання майже не передбачає правил дисципліни. Батьки висувають дуже мало вимог до своїх дітей. У той же час вони проявляють надмірну чуйність у ставленні до них, а також надто поблажливі до їх поведінки. Часто вони відіграють роль друга, а не істинного батька.
Таке виховання може зробити дітей примхливими, невпевненими в собі та знизити їх самооцінку.
4. Недбалий або незалучений стиль виховання
Батьки, які дотримуються даного стилю, найменш вимогливі та найменш чуйні у ставленні до своїх дітей. Зв'язок між батьками й дитиною також дуже слабкий. Батьки задовольняють лише базові потреби своїх дітей і нехтують або відхиляють будь-які інші потреби, що виникають. Діти, яких виховують недбало, стають емоційно замкненими, наляканими, тривожними й часто перебувають у стані стресу
5. Інтуїтивне (інстинктивне) виховання дітей Батьки-прихильники цього стилю намагаються виховувати своїх дітей так, як колись виховували їх самих. Вони намагаються дотримуватись тієї ж логіки та правил, які в дитинстві застосовувались у ставленні до них.
6. Виховання, якому властива гіперопіка («вертолітне виховання») При цьому стилі батьки, як правило, занадто залучені в життя своїх дітей. Вони немов вертоліт, який кружляє й зависає над дитиною, не залишаючи її ні на хвилину без своєї уваги! Батьки надмірно опікують своїх дітей і всіма силами намагаються забезпечувати їх безпеку й захищеність. Цей стиль доречний для маленьких дітей, тобто для раннього віку, проте в довгостроковій перспективі під впливом гіперопіки діти стають занадто залежними від своїх батьків (як у дрібницях, так і у важливих життєвих питаннях).
7. Повільне виховання
Батьки дозволяють дітям розвиватись на власний розсуд і самим керувати своїм життям. Вони дозволяють дитині досліджувати світ у своєму власному темпі, розвивати власні інтереси і в результаті бути тим, ким вона дійсно хоче бути. Ідея повільного виховання полягає в тому, щоб діти були щасливі й задоволені своїми досягненнями.
8. Природне виховання
У цьому стилі виховання першорядне значення приділяється розвитку міцного емоційного зв'язку між батьками й дітьми. Батьки дуже чутливі до потреб своєї дитини, завжди готові емоційно підтримати її. Найважливішою рисою природного виховання є турбота про розвиток дитячої діяльності: усі свої знання й моральні уявлення дитина набуває самостійно. Вважається, що природне виховання допомагає дітям відчувати себе захищеними, щасливими та спокійними людьми.
9. (Егалітарне) виховання, яке передбачає рівноправність
При цьому стилі батьки намагаються давати своїм дітям вибір, який дає їм відчуття рівності та співзвучний із принципами демократії. Уся сім'я живе як одне ціле, як команда, встановлює чесні та справедливі правила й положення. У домі панує командний дух. Батьки дуже чуйні у ставленні до своїх дітей, і помилки, якщо такі трапляються, розглядаються ними як необхідні можливості навчання.
10. Духовне виховання
При такому підході дитині дається достатньо можливостей для розвитку своїх власних переконань на основі самостійного розвитку особистості.. Уважається, що коли діти ввібрали тверді духовні цінності, їх самооцінка підвищується, вони відчувають себе натхненними та внутрішньосильними.
11. Позитивне виховання
Цей метод передбачає дії згідно зі здоровим глуздом, заснованим на міцних сімейних принципах. При цьому діти ростуть в атмосфері любові, тепла, підтримки, турботи, позитиву, яка базується на повазі та довірі. Батьківська роль полягає в тому, щоб направляти й надихати своїх дітей вірити в себе, контролювати свою долю й не танцювати під чужу дудку.
12. Узгоджений розвиток
Це особлива форма позитивного виховання характеризується спробами батьків всебічно відточити таланти своєї дитини за допомогою додаткових позакласних занять. Для цього стилю виховання характерний розвиток культури мовлення та здатності до взаємодії дитини з соціальними інститутами. Дитина, яку виховували в данному стилі, розвиває кращі соціальні навички, ніж її однолітки. Це відбувається тому, що такі діти займаються музикою, спортом, відвідують наукові гуртки й багато іншого.
13. Нарцисичне виховання дітей
Нарцисичні батьки страждають нарцисичним розладом особистості або самозамилуванням (нарцисизмом). З таких людей виходять дуже погані батьки. Вони тримають дітей на короткому повідку, бо заздрять їх самостійності й незалежності. Діти, на думку таких батьків, призначені для того, щоб задовольняти їхні потреби й бажання. Діти ростуть з помилковим переконанням у тому, що вони повинні бути співзалежними у стосунках.
14. Виховання, яке опікує
При цьому стилі виховання діти досліджують навколишній світ під захистом батьків. Батьки вважають, що дітям необхідно розповідати про те, що їм треба й можна досліджувати. Вони несуть відповідальність за захист своєї дитини в її процесі вивчення. Цей метод концентрується на творчості, емпатії та відповідальності. Одна з основних проблем такої моделі виховання – ризик сексуальних відхилень у хлопчиків.
15. Шкідливе («токсичне») виховання
Такого роду виховання властиве батькам, чия негативна поведінка руйнує почуття власного «я» їхньої дитини. Такі батьки знущаються над своїми дітьми фізично, вербально або психологічно, реагують неадекватно або ігнорують емоційні потреби своєї дитини. Їх модель поведінки відбивається у свідомості дітей та переходить з ними в доросле життя, внаслідок чого діти повторюють поведінку своїх батьків.
Потенційні причини використання різних стилів виховання, як указувалось раніше, включають у себе особливості особистості батьків, культурний рівень, історію сім'ї, кількість членів сім'ї, релігію, освіту й соціально-економічний статус батьків. Крім того, у кожній родині різні індивідуальні стилі виховання комбінуються та змішуються. Наприклад, мати може пропонувати авторитетне виховання дітей, а батько дає перевагу стилю вседозволеності.
Тому батькам вкрай важливо співпрацювати й об'єднувати різні підходи для створення свого унікального стилю виховання дітей! Різні стилі виховання призводять до різних результатів. Вибирайте свій стиль уважно!!!
Інтернет - джерело: https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/1517
Комментариев нет:
Отправить комментарий