На жаль, дуже часто батьки, самі того не усвідомлюючи, обирають неправильний тип виховання, що призводить до проблеми в особистісному становленні дитини, подальших невиправних труднощів у її вихованні та навчанні, порушень поведінки, іноді навіть патологічного характеру.

Кожна сім'я несе в собі певну модель виховання дітей. І саме від виховання батьків залежить майбутнє дитини, в якому вона зможе проявити себе або, як сильна і самостійна людина, або, як слабкий, закомплексований і невпевнений у собі песиміст по життю.

Не розуміючи наслідків своїх слів, саме найрідніші люди виховують закомплексовану й не впевнену в собі особистість. Тож нам потрібно бути дуже уважними до того, що ми говоримо своїм дітям і, що не менш важливо, як ми це робимо.

Притчі завжди відігравали важливу роль у житті людей і давали їм поживу для роздумів. Це надзвичайно ефективний засіб виховання, навчання й розвитку.

Усе більше й більше досліджень підтверджують, що діти, яких надмірно опікують батьки, схильні уникати ризику, зазнають труднощів при прийнятті рішень і не здатні досягати успіху в житті. Вони також не вміють справлятися з життєвими труднощами. Іншими словами, вони занадто сприйнятливі до розчарувань, і найменші прояви фрустрації вибивають їх із колії.

Мішок проблем. Притча про гіперопіку.

МІШОК ПРОБЛЕМ

Одного разу до Бога прийшла жінка. Її спина була зігнута під вагою великого мішка, голова нахилена вперед, а погляд спідлоба був тривожним і пильним.
– Ти втомилася, мила жінко? – Стурбовано спитав Господь. – Зніми свою ношу з плечей, присядь, відпочинь.
– Дякую, але я не можу тут розсиджуватися, я ненадовго, – відмовилася жінка. – Тільки попрошу – і відразу назад! А то раптом за цей час вже що-небудь трапилося? Ніколи собі цього не прощу!
– Чого ж ти не готова собі пробачити?
– Якщо з моєю дитиною щось станеться. Я якраз і прийшла попросити тебе: Господи, спаси і сохрани його!
– Я тільки цим і займаюся, – серйозно сказав Господь. – Хіба я дав тобі привід засумніватися в моїй турботі?
– Ні, але … У цьому житті стільки всяких небезпек, поганого впливу, крутих поворотів! А у нього вік такий – все хочеться спробувати, всюди влізти, у всьому якось самоствердитися. Я дуже боюся, що його занесе на повороті, він вдариться, і йому буде боляче.
– Що ж, наступного разу він буде обережнішим, тому що на своїй шкурі дізнається, що таке біль, – відповів Господь. – Це дуже хороший досвід! Чому ж ти не хочеш дати йому навчитися?
– Тому що хочу позбавити його від цього болю! – Пристрасно вигукнула мати. – Ти бачиш – я завжди ношу з собою мішок соломи, щоб підстелити її там, де він може впасти.
– А впасти він може всюди … – задумливо відповів Господь. – Навіть з власного ліжка можна впасти, хіба ні?
– Ну так … Але ж є таке прислів’я – «знав би, де впасти, так соломки б підстелив». Ось я і намагаюся захистити його.
– І тепер хочеш, щоб я обклав його соломкою з усіх боків? Добре. Дивись!
І Господь миттю створив цілу купу соломи і кинув її в світ. Солома потрапила точно в ціль: вона кільцем лягла навколо сина тієї жінки, відгородивши його від усіх небезпек, від усіх негараздів, від усіх спокус, а заодно і від життя. Жінка бачила, як її син намагається рухатися то туди, то сюди, розсунути солому, пробратися крізь неї, але все марно: солома пересувалася разом з ним, готова, якщо що, пом’якшити удар. Син метався, пробував розірвати солом’яне кільце, впадав то у відчай, то в лють. А зрештою, він дістав звідкись сірники і підпалив солому. Спалахнуло полум’я, і всю картину миттєво затягнуло димом.
– Синку! – Закричала жінка. – Синку, я йду на допомогу!
– Хочеш підкинути в багаття ще соломки? – Запитав Господь. – Май на увазі: чим більше соломки підстеляють батьки, тим сильніше бажання прорватися крізь неї за будь-яку ціну. Якщо ж це не вдасться, людина може і зовсім почати марнувати життя. Адже вона не буде знати, що таке біль, і що таке свобода вибору – теж …
– Але я не можу цього допустити! – Проридала жінка. – Мій мішок соломки врятує його!
– Ти думаєш, що це мішок соломи, але ти помиляєшся, – відповів Господь. – Насправді це – Мішок Проблем. Всі жахи, які тобі ввижаються, всі побоювання, які в тебе живуть, всі страхи, якими ти наповнена, знаходяться в цьому мішку. Все, про що ти думаєш і тривожишся, набирає силу і розростається, тому що ти даєш цьому енергію. Тому твоя ноша настільки обтяжлива, а твоя спина втомилася … Залиш цей мішок, дай сину свободу, а я подбаю про нього і захищу його!
https://dytpsyholog.com/2015/03/23/%D0%BC%D1%96%D1%88%D0%BE%D0%BA-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BC/ 

Дитина в сім’ї, де панує гіперопіка, росте досить інфантильною, відчуває себе безпорадною, дуже боїться робити помилки, їй вкрай складно помічати власні бажання.

Що ж робити батькам, які усвідомили свою гіперопіку?
1.Перестаньте тотально контролювати дитину.
2.Намагайтеся надавати дитині більше свободи, дозволяючи обирати, на які гуртки ходити, який одяг носити, з ким дружити тощо.
3.Просіть дитину надати вам допомогу. Винести сміття, купити хліб, забрати молодшу дитину із садка (доручення мають відповідати віку дитини).
4.Заохочуйте прояв ініціативи.
5.Не вимагайте від дитини абсолютного послуху.
6.Дозволяйте дитині виявляти почуття.
7.Якщо дитина намагається щось зробити самостійно, не поспішайте пропонувати допомогу. Цілком ймовірно, вона впорається самостійно.
8.Ставтеся з повагою до особистого простору дитини.
9.Дозволяйте дитині помилятися. Розкажіть їй, що будь-яка помилка – це зростання! Можливість набуття нового досвіду.
10. Обов’язково хваліть, якщо дитина впоралася з чимось самостійно.
https://www.fdu.org.ua/ua/news/22883